• Увелечить текст
  • Уменьшить текст
  • Стандартный размер
You are here:
Вітаємо на www.kaftravm.com.ua
Історія в особистостях PDF Печать E-mail
Автор: Taras Omelchenko   
23.09.2017 00:00

 

ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ ЄЛЕЦЬКИЙ

Пройшло більш ніж 35 років (1969), коли пішов із життя обдарований вчений, широко освічений клініцист, хірург-новатор, вчитель, наставник Олександр Григорович Єлецький.

Народився Олександр Григорович 29 травня 1889р. в сім’ї службовця в м. Харкові. Одержав хорошу освіту, відмінно закінчив гімназію і в 1906р. поступив на медичний факультет Харківського університету, де проявив любов не тільки до медицини, але і до творчої роботи. В 1911 р. він відмінно закінчує медичний факультет і призивається в Армію, де служить лікарем 186 Асландузського полку в м. Саратові. Але, Олександр Григорович не рве зв’язки з науковими колективами, відвідує передові хірургічні університетські клініки м. Саратова, здає при університеті докторські іспити і вже в березні 1913 р. професор Імператорського Миколаївського університету в м. Саратові проф. Розумовський В.І. робить представлення керівництву університету: ”На вільну посаду помічника проректора при кафедрі оперативної хірургії, якою я завідую, маю честь представити до виконання обов’язків на цій посаді із палати по найму Єлецького О.Г., що закінчив курс в Харківському Університеті в 1911 р і перебуває в теперішній час воєнним лікарем в м. Саратові в Асландузському полку. Документи його знаходяться в університеті на випадок здачі їм екзамену на ступінь доктора медицини” (Вид. Імператор Миколаївського Університету, 1915р. Т.У1, вип.2 – с.8.11.104).

Так почався шлях творчості, науки під керівництвом видатного талановитого хірурга проф. Розумовського В.І.. Але, творчий шлях був перерваний початком першої світової війни.

О.Г.Єлецький був призваний на дійсну військову службу і призначений хірургом головного перев’язувального загону дивізії. З перших років першої світової війни Олександр Григорович надає допомогу пораненим солдатам і офіцерам, творчо накопичує клінічний досвід. В 1918 р. Олександр Григорович повертається в Саратовський університет на колишню роботу на кафедрі. Досвід війни дав підставу для самостійного заняття практичною лікувальною роботою. В 1919р. він організовує ортопедичне відділення в місті Саратові, санаторій для хворих кістково-суглобовим туберкульозом, де широко розробляє хірургічні методи лікування. В 1920 р. Єлецького О.Г. призначають проректором кафедри. Маючи хорошу теоретичну підготовку і великий досвід військових років, Єлецький О.Г. в 1924 р. захищає докторську дисертацію на тему «Резекція задніх корінців спинного мозку, як засіб лікування спастичних паралічів» і в січні 1925р. обирається професором, а потім завідувачем кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Саратовського університету. Сполучення педагогічної і клінічної роботи, філігранна хірургічна техніка і глибоке знання анатомії і топографічної анатомії, потреба пошуку нового дозволили Олександру Григоровичу творчо розробляти нові направлення в хірургії апарата опори та руху. Особливу увагу він приділяє відновним операціям. Він перший в Радянському Союзі виконував артропластики кульшових, колінних суглобів у хворих при туберкульозному ураженні суглобів і на з’їзді хірургів в м. Ленінграді (1928р.) виступив з доповіддю про артропластику. В 1932р. професора Єлецького О.Г. запрошують на кафедру травматології та ортопедії Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця. Клініка його знаходилася на базі інституту ортопедії та травматології. Це період творчого розцвіту професора Єлецького. Він організовує школу молодих вчених, з якої вийшли професори, доктори мед. наук Озеров А.Х., Книш І.Г., Панченко М.К., Талько І.Г., Щербань О.М. та інші.

Творчу роботу перериває Велика Вітчизняна війна і Олександр Григорович добровольцем іде в Армію. Працює консультантом шпиталів, надає висококваліфіковану допомогу фронтовикам, навчає молодих хірургів сучасним вимогам військової польової хірургії, сам багато оперує.

Після визволення м.Києва в 1943р. він повертається на кафедру і продовжує велику творчу, практичну і педагогічну роботу. Приймає активну участь в наукових з’їздах, конференціях. Його доповіді завжди містили нові направлення, методи, творчі розробки. Він разом з доц.Монблановим В.В. обґрунтували, що помилково проводити великі резекції ебурнірованих кінців хибних суглобів тому, що вони після розкриття кістково-мозкового каналу і стабільного остеосинтезу добре зростаються.

Впровадження в клінічну практику цього обґрунтованого положення дозволило не тільки успішно лікувати хибні суглоби, але і попереджувати інвалідність, значне вкорочення кінцівки, яке виникало після великих резекцій ебурнірованих кінців хибних суглобів. Розроблені Олександром Григоровичем і його учнями проблеми відновлення великих суглобів послужили підставою для впровадження в клінічну практику реконструктивно-відновлювальної хірургії, що дозволило не тільки знизити ступінь інвалідності, але і повернути хворим як опорну, так і динамічну функцію уражених суглобів.

Досвід Вітчизняної війни став підставою для активного лікування гнійних уражень апарата опори та руху, а саме вогнепального остеомієліту.

О.Г.Єлецький багато уваги приділяє лікуванню хворих з гнійними захворюваннями суглобів, зрощенню кісток і лікуванню не тільки хибних суглобів, але і виясненню причин уповільненого зрощення, і відповідно обґрунтовуванню патогенетичного лікування.

Олександр Григорович розробляв також одну з важких проблем травматології – лікування застарілих та вроджених вивихів стегна і плеча у дорослих.

Проф. Єлецький О.Г.приймав активну участь в підготовці Великої медичної енциклопедії, він написав розділ «Вивихи».

Професор О.Г.Єлецький опублікував більш ніж 60 наукових робіт, три монографії. Його учені захистили 5 докторських і 19 кандидатських дисертацій.

Передавши кафедру своєму учню проф. Озерову А.Х., Єлецький О.Г. проводив консультативну роботу, узагальнював колосальний клінічний досвід до останніх днів свого життя. Помер Єлецький О.Г. 2 грудня 1969 р.

Творча особа Олександра Григоровича, вченого, хірурга-новатора, клініциста залишається в пам’яті його учнів, котрі продовжують розробку наукового направлення проф. Єлецького О.Г.

Школа професора Єлецького О.Г. продовжує залишатися на передовому рубежі вітчизняної науки.

 

Озеров Антон Хрисанфович

Професор Озеров Антон Хрисанфович, народився 30 січня 1912 року в сім`ї службовця в м. Самборі Львівської області. Після закінчення гімназії поступив на медичний факультет Львівського університету, який закінчив в 1940 р. Після закінчення університету працював дільничним лікарем в Івано-Франківській області, потім лікарем-хірургом в лікарнях мм. Львова, Володимир-Волинського, а в роки Великої Вітчизняної війни в шпиталях Радянської Армії. З 1946 по 1948 рр. працював лікарем-лаборантом кафедри отоларингології Київського інституту вдосконалення лікарів, а в 1948р. поступив в клінічну ординатуру Київського НДІ травматології та ортопедії де працював в клініці проф. Єлецького О.Г., під керівництвом якого він в 1954 р. захистив дисертацію на ступінь кандидата медичних наук на тему: «Хірургічне лікування хворих, які страждають деформуючим артозом нижніх кінцівок», а в 1963 р. захистив дисертацію на вчену ступінь доктора медичних наук на тему: «Деформуючий артоз кульшового суглоба в клініці та експерименті».

Антон Хрисанфович пройшов шлях від клінічного ординатора до керівника 1 клініки, а в 1963 р. був обраний завідувачем кафедри травматології та ортопедії Київського медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця, якою завідував до 1976 р.

Проф.Озеров А.Х. був широко ерудованим вченим-клініцистом. Його наукові дослідження були присвячені однієї з актуальних проблем ортопедії ? дегенеративно-дистрофічним ураженням великих суглобів нижніх кінцівок. Він експериментально довів, що однією з причин дегенеративно-дистрофічних змін в кульшовому суглобі є біомеханічні відхилення від норми, що дало основу для розробки методів профілактичних хірургічних втручань, які направлені на відновлення нормальних анатомо-біомеханічних взаємовідносин в суглобі у дорослих и тим самим попереджають розвиток патологічного процесу в найбільш працездатному віці хворих.

Багато років творчої роботи присвятив однієї з актуальних проблем в травматології ? лікуванню переломів шийки стегнової кістки та переломів кінцівок. Запропонована ним методика закритого остеосинтезу переломів шийки стегнової кістки була доступна практичним лікарям-травматологам.

Як учень Київської школи травматологів, він був прибічником стабільного остеосинтезу переломів довгих трубчатих кісток, хибних суглобів, вдосконалюючи для цього металеві фіксатори. Клініко-експериментальні дослідження гомо- та гетеро- кісткової пластики дозволили проф.Озерову А.Х. обґрунтувати покази для диференційованого застосування кісткової пластики при реконструктивно-відновних операціях після наслідків травм та захворювань опорно-рухового апарата.

Відомі дослідження Антона Хрисанфовича, які він присвятив травмам та захворюванням хребта та зокрема вивченню патогенезу та лікування спондилолістезу.

Їм опубліковано біля 80 наукових праць. Антон Хрисанфович велику увагу приділяв підготовці молодих кадрів. Під його керівництвом захищено 8 докторських та 15 кандидатських дисертацій.

Професор Озеров А.Х. крім наукової, педагогічної, лікувально-консультативної роботи був активним членом редакційної колегії міжвідомчого збірника «Ортопедія, травматологія та протезування», членом Правління Республіканського наукового товариства травматологів-ортопедів. Його наукові дослідження стали основою для подальших розробок.

 

Євген Тимофійович Скляренко

 

Євген Тимофійович Скляренко народився 14 жовтня 1924 р. у сім’ї службовця в с. Малий Дівлін Олевського району Житомирської області.

Після закінчення десятирічки у 1941 році пішов добровольцем в діючу Армію і воював на Південно-Західному та Першому Українському фронтах. У 1945 р. був демобілізований і поступив вчитися у Вінницький державний медичний інститут, а на 1У семестрі перевівся у Львівський медичний інститут, який закінчив з відзнакою у 1950 р.

Після закінчення інституту поїхав працювати в Ізмаїльську (тепер Одеську область), завідувачем дільничної лікарні в с.Шевченково Кілійського району.

У 1952 р. поступив у клінічну ординатуру Київського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії, яку закінчив у 1954 р. і був обраний по конкурсу науковим співробітником ІІІ клініки. Вчителями проф.Скляренка Є.Т. були: Лауреат Державної премії Союзу Климов К.М., проф.Фруміна А.Є. та проф.Єлецький О.Г.. В інституті Скляренко Є.Т. пройшов шлях від наукового співробітника до керівника ІІІ клініки, якою керував з 1957 по 1999 рр.

У 1959 р. Скляренко Є.Т. захистив дисертацію на вчену ступінь кандидата медичних наук, а у 1966 р. дисертацію на вчену ступінь доктора медичних наук.

У 1969 р. йому було присвоєне звання професора, а у 1984 р. Заслуженого діяча науки України.

У 1977 р. був обраний по конкурсу завідувачем кафедри травматології та ортопедії Київського медичного інституту ім..акад.О.О.Богомольця. Завідував кафедрою до 1997 р., а у подальшому працює по контракту професором цієї ж кафедри. 11 років був керівником наукового студентського товариства інституту ім. проф.Кіселя.

Проф.Скляренко Є.Т. є засновником нового наукового направлення і школи в ортопедії та ревматології – ревмоортопедії, за що у 1977 р. йому була присуджена Державна премія України.

Він є автором розробки ряду реконструктивно-відновчих операцій на великих суглобах, за що у 1996 р. йому вдруге була присуджена Державна премія України.

Проф.Скляренко Є.Т. - засновник запровадження ортопедичного лікування уражень кісток та суглобів у хворих на гемофілію, псоріаз, що значно зменшує інвалідізацію та її тяжкість.

Обґрунтував і запропонував у клінічну практику лікування дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів в залежності від форми патологічного процесу і систематизував номенклатуру;

- запропонував класифікацію захворювань суглобів, переломів проксимального кінця стегнової кістки та обґрунтував показання і методику хірургічного лікування переломів вертлюгової області стегнової кістки.

- запропонував і розробив методику закритого остеосинтеза косих та гвинтоподібних діафізарних переломів;

- обґрунтував і розробив методику остеосинтеза внутрішньосуглобових переломів колінного суглоба;

- обґрунтував та запропонував погружну методику пересадки суглобових кінців, консервованих низькими температурними та демінералізованими суглобовими кінцями;

- розробив та запропонував методику лікування синовіїтів розчином фуразолідону.

Видав підручник для вузів «Травматологія та ортопедія».

Видав 6 монографій та опублікував 342 наукову працю.

Під керівництвом проф.Скляренка Є.Т. захищено 6 докторських дисертацій та 23 кандидатських дисертацій, серед них 6 іноземців.

Проф.Скляренко Є.Т. є редактором журналу «Літопис травматології та ортопедії», член редакційної ради журналу Український равматологічний журнал, «Ортопедія, травматологія та протезування», «Вісник травматології та ортопедії».

 

 

Бур’янов Олександр Анатолійович


Бур’янов Олександр Анатолійович народився 19 липня 1960 року у м.Києві.

У 1983 р. закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту з по 1984 рр. навчався в інтернатурі по спеціальності «травматологія та ортопедія» на базі клінічної лікарні № 9 м. Києва.

У 1984 р. обраний на посаду наукового співробітника Київського НДІ гематології та переливання крові у відділ хірургії наслідків опіків.

З 1987 р. пройшов по конкурсу та до 1990 р. навчався в очній аспірантурі у Харківському НДІ травматології та ортопедії ім. проф. М.І. Ситенка.

У 1990-1991 рр. працював науковим співробітником відділу патології хребта у тому ж інституті.

З 1991 р., після обрання за конкурсом, працює на посаді старшого наукового співробітника відділу патології хребта із Республіканським спинальним центром. З цього часу Бур’янов О.А. активно залучився до викладання травматології та ортопедії на кафедрі Українського державного медичного університету.

З 1993 р., після обрання за конкурсом, працює на посаді асистента та доцента кафедри травматології та ортопедії.

У 1995 р. Бур’янов О.А. за конкурсом обирається на посаду завідувача кафедри травматології та ортопедії.

У 1997 р. він захищає дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук, а у 2000 р. йому присвоєно вчене звання професора по кафедрі травматології та ортопедії.

Проф.Бур’янов О.А. є членом Спеціалізованої Вченої Ради 14.01.21 «травматологія та ортопедія» при Інституті травматології та ортопедії АМН України та «ревматологія та кардіологія» при Національному медичному університеті, є експертом ВАК України з хірургічних хвороб.

Крім того, є заступником головного редактора науково-практичного журналу «Літопис травматології та ортопедії», членом редакційної ради журналів «Вісник травматології та ортопедії» та «Травма».

О.А.Бур’янов є членом світової організації ортопедів-травматологів (SICOT), організації малоінвазивної хірургії хребта (ISMIS), членом правління Асоціації травматологів-ортопедів України.

Він є автором понад 200 наукових праць, 17 патентів та винаходів, 2 монографій, 5 навчальних посібників.

Великі наукові досягнення кафедри, здійснені у галузі розробки проблем відновлення функції опорно-рухового апарата, лікуванні спастичних паралічів, захворювань та пошкоджень хребта, лікування псевдосуглобів, кістково-суглобового туберкульозу, вивченні регенерації кісткової тканини, розробки методик артропластики та ін.

Вагомі звершення досягнуті у проблемі лікування дегенеративно-дистрофічних уражень опорно-рухового апарата, дисплазії кульшового суглоба, проблеми остеосинтеза та ревмоортопедії.

 

Сьогодні, співробітниками кафедри опубліковано 18 монографій, понад 1400 наукових праць, 82 розробки захищено авторськими свідоцтвами.

Підготовлено 19 докторів та 64 кандидати медичних наук. В теперішній час виконується 3 докторських та 5 кандидатських дисертацій.

LAST_UPDATED2